Rambler's Top100

 

Водіння автомобіля

"Важко в ученье – легко в бої!" – цей принцип великого генералісимуса Суворова дуже застосуємо й у нинішніх умовах російських автодоріг, часом наближених кбоевым.

Як "веде" себе легковий автомобіль у тих або інших ситуаціях, його "звички" і конструктивні особливості? Яким образом можна довго не утомлюватися під час тривалого сидіння за кермом? Чим відрізняється рух у міських і заміських умовах, а також різні іпостасі безпеки автомобіля – усі ці й інші відомості втримуються на нашому сайті. Сподіваємося, що вся ця інформація допоможе вам опанувати технікою водіння автомобіля. Причому, абсолютно безоплатно, тобто даром. Хоча, хтось, може бути, має вроджені теоретичні знання по водінню. До цього дня, щоправда, такого ще не траплялося.

И нічого дивного, – рідко, кому вдається з першого разу сісти на водійське місце й відразу ввійти з автомобілем у контакт і змусити його беззаперечно слухатися себе. Ну, хіба що по чистій випадковості або там чудо свершится – сідає людина за кермо і їде, жодного разу не спробувавши згорнути пришляховий стовп, а разом з ним собі шию, або там хоча б бампер подряпати. Звичайно все завершується куди плачевнее, якщо не сказати більш сумно. Не треба! Летального результату ми не бажаємо. А тому все-таки має бути терпляче вчитися. Тому що водіння в реальнім житті – це талант і в деякій мері навіть мистецтво. А талант, як відомо, – це 99 відсотків праці й лише 1 відсоток удачі. І лише з освоєнням теорії практичні дії здобувають відтінок добірності й стають гарними.

И, помітимо, між іншим, даром водіння мають далеко деякі (про талант вуж і говорити не доводиться), – більша рідкість уміти вести автомобіль так, начебто вийшов на пішу прогулочку із друзями – у суцільному потоці лавірувати, обганяючи, немов би й не кваплячись нікуди, і майже не перевищуючи швидкості, вести авто на максимумі зовсім непомітно для сидячих у салоні (а вуж якщо цього не помітять і представники ГИБДД – це просто вищий пілотаж) – тільки висунувшись із вікна можна відчути, з якою скаженою швидкістю несуться повз машину, пришляхові стовпи й дерева. А самому при цьому звістці невимушену бесіду, розповідати анекдоти й посміюватися. Ще при цьому анітрошки не утомлюватися за кермом. Ну, або майже не утомлюватися. Принаймні, сторонньому погляду не помітно. Таке вміння за гроші чи навряд можна купити, воно здобувається тільки методом збагненням теорії й практики водіння, багаторічних завзятих тренувань. Краще, якщо ви почали з дитинства. Або з підліткового віку. Подібного роду приклад нам якось пощастило спостерігати

Торохтіло й важко вибухало за рогом будинку з дивною періодичністю. Причому, звук пугающе наближався. Через якийсь час можна стало розрізнити вже не тільки дике фиркання й регулярні бабахкання, - визначився знайомий рокіт мотора. Механічні порыкивания наблизилися, і стало зрозуміле джерело – підлітки їхали на зовсім помийній конструкції – днище на колесах, без дверей, дивним образом, що заставляється ними пересуватися зі швидкістю кілометрів тридцять-тридцять п'ять у годину. Хлопці вчився їздити. А щоб не жалко було розбити власне авто – відновили практично металобрухт, знайдений на окраїні. Так здобувається досвід.

Досвід водіння в умовах міської густоти населення й щільності автомобільного потоку значно підвищує шанси при виїзді на заміські траси, де немає достатку світлофорів, пішоходів-самогубців і безперервного транспортного потоку, у який потрібно вміти вчасно влитися, красиво перешикуватися й так само красиво припарковаться. Проте, виявившись на приміськ дорозі, що порівняно пустує, не потрібно втрачати голову від відчуття, що нахлинуло, волі й бездумно нестися на граничній швидкості, ризикуючи буквально полетіти в небуття при різкій зміні ландшафту або там побачивши грибниці, що раптово вибігла на трасу, ккрасуні в одному купальнику. Як це зробити – ми вам докладно розповімо.

Однак, у природі існує ще один вид таланта – уміння, приміром, звістці машину на ручнике. Ви так не вмієте? І не потрібно! Це тільки особливо видатні особи жіновий статі можуть. Приміром, одна знайома раз кілометрів п'ять вела машину по місту, не знімаючи з ручника, і тільки постійно дивувалася, тому мол, вона так судорожно посмикується під час їзди?

И лише переїжджаючи, вірніше, перевалюючись через трамвайні шляхи на перехресті, і повністю перекривши доступ іншим водіям, так і не змогла через рейки перевалитися, і отут тільки помітила цікаве положення ручного гальма. Глузували з неї довго. Вона ображалася й студіювала спеціальну літературу. Довго вона її вивчала. І багато їздила. Сьогодні в цей епізод складно повірити, дивлячись, як красиво їде її авто в загальному потоці. Майстер!

Отож, щоб сумних і смішних одночасно прикладів у водійській практиці було якнайменше, доводиться багато займатися й практикувати. Із самого початку. Практично з азів. Тому що, звичайно, уміння правильне сидіти за кермом, правильно перемикати швидкості під час їзди, розрізняти знаки й визначати настрій гибддэшника, на жаль, з молоком матері не приходить. І навіть, як не дивно, батьківські інструкції в далекім дитинстві теж мало впливають на придбання вміння їздити у своєму авто по мегаполісу.

Воно якось накопичується в процесі розширення власного водійського досвіду. І ці знання іноді рівнозначні життя й спокою близьких. Адже на дорозі всяке трапляється. У тому числі й особливо небезпечні умови, зіштовхнувшись із якими не можна управляти автомобілем у надії на "либонь". І навіть святі батьки, до речі, покладаються не тільки на Божу волю. От вам живий приклад

Смеркло. Дощ уже пройшов, і досить підморозило. Дорога була пустельна, у світлі луны, що взошедшей, вона зловісно світилася й поблискувала. Вышедшие із церковного притвору літній священик і його приятель із дружиною зупинилися в здивуванні - добратися по такій дзеркальній поверхні на зовсім лисій гумі буде смертельно небезпечно. Панотець крекнув і рішуче направився до свого доглянутого "москвичеві".

Дружина приятеля застережливо скрикнула за спиною й замахала руками. "Так киньте ви! – досадливо відгукнувся той. – З Божою допомогою як-небудь"… Подітися було нікуди, залишатися в глухій церковці на ніч, у п'яти кілометрах від обжитого села безглуздо. Шосе, видневшееся неподалік, пустувало. Сіли в машину. Святий батько перехрестився розмашисто, нашвидку прочитав "Отче наш", - і рвонув на максимальній швидкості

Коли вилізли, очманіло переглядаючи й погойдуючи головами (по шляху зустріли кілька аварій), товариш панотця промукав: "Мда, з БогомгТе й в ожеледь спокійніше", на що водій незворушно відповів: "З Богом і в пеклі добре. Так тільки теорію треба знати й навичка мати. Я адже дванадцять років за кермом провів. Та ще в армії таку практику пройшов – ніколи не забуду".

З теорією ми вам допоможемо. А потім – успішної вам практики!

Rambler's Top100